Липень 2022-го, Берлін.
Наша невеличка, але прикольна компанія, яка займається дистрибуцією і виробництвом крафтового алкоголю, вводить в асортимент українську хрінівку. За правилами компанії ми вказуємо на етикетці місто, де розташована дистилерія, з якою ми співпрацюємо. Хрінівку готую я, тому згадуємо (більше не існуючу) «Воєводку» і Київ: Voevodka, Kiew.
Увечері я показую це Наташі. Їй подобається етикетка, подобається те, що я зробив хрінівку на замовлення мішленівського ресторану Nobelhart & Schmutzig. Вона кривиться і каже: — Київ пишеться по-іншому: Kyjiw. Я мнуся: — А як же Kiew? Вони всі пишуть Kiew. — Це радянське написання, це неправильно.
Те, що каже Наташа, завжди аргумент, як би воно не писалося.
Наступного дня я приходжу на роботу і з порога кажу: — Нам треба поправити етикетку. На нашій написано Kiew, а має бути Kyjiw.
Начальник запитує: — А як же Kiew? Ми всі пишемо Kiew.
Я: — Це радянське написання, це неправильно.
Хрінівка виходить у тираж із написанням Kyjiw.
Лютий 2024-го, також Берлін.
МЗС Німеччини публікує твіт: «Від Kiev до Kyjiw: те, що вже давно стало звичною практикою для багатьох, тепер змінюється і в „Довіднику країн для офіційного використання“. Це означає, що в офіційному німецькому листуванні тепер використовується українське написання Києва. „Довідник країн“ є авторитетним для органів влади, ним користуються компанії та багато інших. Як Федеральне міністерство закордонних справ, ми зараз поступово змінюємо правопис. Це стосується веб-сайтів, вивіски посольства Німеччини в Україні та офіційної преси».